У нас – дорослих – велика проблема

Люди совісті, громадяни Миколаєва. Як на мене, у нас – дорослих – велика проблема. У наших дітей забирають місце, де вони могли збиратися і розвиватися
В моєму дворі є дитяча бібліотека 10, до війни там була купа дітлахів. Туди ходили навіть класами, бо там великий читацький зал, багато літератури. Уявіть собі, діти читали. Скажете, книга в сучасному світі – вже атавізм? Сподіваюсь, що ні. Дивлячись на дітей, які тримають книгу, маю таку надію. Потреба в знаннях точно буде завжди, якої б форми це не набирало.
До війни і навіть зараз ця бібліотека не була складом книжок, там були театралізовані вистави, з дітьми займались, діти туди йшли самі – хтось там робив уроки, хтось грав в ігри. Навіть трирічні малюки туди тягнулися. Чому? Тому що небайдужі дорослі створили там певний простір, в якому дітям було цікаво, комфортно і безпечно.
Погодьтеся, не у кожного вдома є такий простір, не всі батьки можуть і здатні зробити так, щоб їхня дитина мала вдома все потрібне для розвитку.
І от уявіть – ці бібліотеки хочуть закрити. Закрити!
Так вирішила міська влада.
Не розширити функції, не осучаснити, не додати туди чогось нового, а закрити. Це стосується і інших філій Центральної міської бібліотеки для дітей ім. Кобера і Хоменка. Чому саме їх ? Перед війною Любаров натякнув, що ліквідація частини філій зекономить бюджетні кошти.
Правда? Може треба нашій владі на чомусь іншому почати «економити»? Зараз триває перевірка витрат з міських бюджетів під час війни, і по Миколаєву теж. Ті, хто має до цього відношення, шоковані ненажерливістю і нахабством місцевих чиновників. Жадібність відключає мізки, бо гребти під себе, як перед кінцем світу, це не вірити ні в нашу перемогу, ні в те, що буде не тільки сьогодні, але й завтра.
Так, зараз в Миколаєві стало менше дітей. Але ми ж хочемо, щоб вони повернулися? Є діти ВПО, яким дуже несолодко, і з якими зараз окремо теж немає кому працювати. Як сказали мені в бібліотеці, тільки з початку війни тут зареєструвалося 1240 нових читачів-відвідувачів( звісно ця цифра набагато меньша, ніж у попередні роки).
Хто порахував «економію» від того, що перед нашими дітьми закриються чергові двері? Що потім станеться з цими приміщеннями зачинених бібліотек? Вони будуть стояти пустками з забитими вікнами, чи міська влада їх продасть за всіма законами «економії»?
Ми ж розуміємо, хто зараз в Миколаєві може купити таку нерухомість. Згодом там, можливо, з’явиться бар, магазин чи щось ще – для дорослих.
Нажаль, в Миколаєві досвід «реорганізації» дитячої інфраструктури – це досвід створення умов для заробітку на дітях. Приклад – дитяче містечко «Казка».
В даному випадку миколаївська мерія спробувала перекласти відповідальність за закриття бібліотек (саме так, бо «реорганізація» – це слово, яким страшне намагаються назвати нестрашним) на центральну владу. І частково їй це вдалося – вони отримали від міністерства «не проти». Але із серйозним застереженням: остаточне рішення та відповідальність за ліквідацію чи реорганізацію несе орган управління відповідного закладу. У разі, якщо такі дії або бездіяльність призведуть до погіршення якості культурних послуг або порушень прав населення на отримання культурних послуг, такі випадки будуть розглядатися та направлятися до відповідних органів державної влади з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Чи порушені цим рішенням мерії права дітей? Так! Чи є це зазіханням на їх можливість отримання культурних послуг? Безумовно!
Але я хочу, щоб ми дивились на ці питання ширше: якими бачить в майбутньому наших дітей нинішня влада? Якими, за їхніми планами, вони повинні стати громадянами? Вільними, розумними, розвиненими чи зашуганими і убогими за своєю суттю?
Сьогодні всім нормальним людям вже очевидно, що однією з найбільших проблем нового післявоєнного світу буде проблема комунікацій, спілкування і взаєморозуміння. Цього не вчать в школах. Можливо, колись будуть – не для галочки, а по-справжньому, але зараз ні.
Не виключаю, що за півроку-рік це питання так і буде стояти – про створення таких осередків для дитячого розвитку і спілкування. І, можливо, їх навіть почнуть створювати – вже з нуля, де і як вийде і вже без «економії», бо відкрити закрите інакше не вийде.
Влада Миколаєва не здатна бачити далі свого сьогоднішнього короткого носа з трьома копійками на кінці. Ми, громадяни Миколаєва, не маємо права бути такими короткозорими. Давайте залишимо дітям їх власний простір, територію, де вони можуть спілкуватися з однолітками, малювати, грати, знаходити друзів і мріяти. Мріяти про нову країну без жадібних і недолугих чиновників і їхніх дріб’язкових інтересів, які вже коштують і будуть коштувати нам і місту надто дорого.
P.S. Ваш Лайк або «+»/за в коментарі зараховується, як голос проти реорганізації і ліквідації дитячих бібліотек.
(c) Текст і світлини за матеріалами Юлия Мискевич